четверг, 12 ноября 2009 г.

holographic

Шизофренія (від гр. σχίζω - «розколюю» і φρήν - «розум») - психотичний розлад, що характеризується погіршенням сприйняття реальності і значною соціальною дисфункцією.

Це одне з найзагадковіших захворювань. Воно дивне тим, що хворий ніби будує свою персональну реальність, де діють інші закони, відмінні від законів нашого світу. Ця реальність затягує хворого все глибше, і на розвинених стадіях його життя перетворюється на сон. Він живе в іншому світі, і зовсім байдужий до наших цінностей та реалій.

Симптоми

Симптоми шизофренії поділяються на позитивні (додаткові ознаки, відсутні в нормальної людини) та негативні (відсутність ознак нормальної людини). Негативні симптоми є головними у діагностиці шизофренії, існують форми шизофрені, що проявляються виключно негативними симптомами(проста шизофренія).

До позитивних симптомів належать

  • Марення. При шизофренії зустрічаються різні види марення, але типовими саме для шизофренії є:
    • Синдром Кандінського-Клерамбо пацієнт вважає, що хтось вкладає йому в голову думки, впливає на тіло, примушує здійснювати вчинки.
    • Пацієнт вважає, що його думки телепатіюються іншим людям.
    • В деяких випадках хворий може бути впевнений у тому, що якісь мафіозні структури володіють спеціальною апаратурою для читання й вкладання в нього думок засобами радіобіологічного зв'язку.
    • Пацієнт знаходить у книгах, періодиці і так далі приховані повідомлення, адресовані особисто йому. Взагалі хворий постійно ставить себе в центр всесвіту і шукає якісь «знамення» своєї винятковості в тій чи іншій формі.
  • Галюцинації. Хоча галюцинації можуть бути різноманітними, типово шизофренічними є галюцинації у вигляді голосів («голоси в голові»). Часто хворий може відрізнити голоси в голові (нереальні) від реальних звуків. Такі «галюцинації» називаються псевдогалюцинаціями. Повідомлення голосів часто носять погрозливий характер. Іноді голоси наказують хворому щось зробити. У деяких випадках хворий може виконати наказ голосів, хоча за статистикою це буває дуже рідко, а також залежить від характеру самих голосів, критичного настрою і волі самого хворого. Відомі випадки, коли хворі, що вилікувалися, розповідали, що просто вигадували «інопланетян, що телепатично спілкуються», та інші псевдогалюцинації, щоб розважити себе і привернути увагу до своєї персони.
  • Конфлікт «соціальних упереджень і манії переслідування». Виникає унаслідок того, що будь-яка людина, що знаходиться в конфліктній ситуації, живе в «бойовому» режимі і підозріло ставиться до всього оточуючого.
  • Постійна рефлексія. Бажання розібратися з уявою, докопатися до істини і позбавитися від хвороби. Багатьох це штовхає на вивчення психології і психіатрії, і достатньо часто серед шизофреніків зустрічаються люди, які непогано обізнані в багатьох питаннях у цих областях. Дуже часті випадки, коли пацієнт є одночасно і ученим-психологом або психіатром. Окрім цього багато хворих можуть удатися до містицизму, магізму ситуації, також шукати причини захворювання у власній гріховності, боговідступництві, власному минулому і так далі. На цьому ґрунті часто зустрічається підвищена релігійність.

Іноді присутня незвичайна творча «плодючість». Автор, хворий на шизофренію, деколи може здатися недосвідченому глядачеві (слухачеві, читачеві і т. д.) дуже цікавим автором, що дуже живо поєднує те, що не поєднується чи співає про те, про що інші бояться навіть говорити і так далі.

Іноді може спостерігатися так зване «релігійне божевілля», для якого характерна крайня релігійна строгість відносно інших і відсутність її відносно себе. Наприклад, хворий може намагатися вбити жінку за те, що вона зробила аборт, мотивуючи це тим, що вона «вбивця», свою ж дію він за вбивство при цьому не вважає.

Був такий випадок у «хворого»,коли впливаючи на нього психо-командами (прихованими наказами буцімто люди),буцімто хтось коїть лихо,запаморочили свідомість так,що можна було з глузду з'їхати.І людина вчинила дії,які могли привести до в'язниці.Відразу можна згадати легенду про русалок з болота,які «кликали» майбутню жертву.І з спотвореним сприйняттям реальності людина йшла на загибель...Цікаво також згадати пророків,які чули голоси в своїй голові...Також варто згадати людей з дарами Божими-так званих «сліперів»,які можуть проникати в свідомість людини в реальному часі.Своєрідний зв'язок (психологічне явище безпосереднього передавання на відстані думок, почуттів однієї людини іншій) і є телепатія.

Учені запропонували багато гіпотез причин хвороби, але однозначного пояснення дотепер немає. Методи лікування діють погано та суперечать один одному за змістом. Тривають і суперечки про те, де ж проходить межа між неординарністю мислення та патологією.

Хм.
На одну хворобу більше.
Аморальний виродок з симптомами шизофренії.


Душа в земной юдоли Бытия...


Душа в земной юдоли Бытия
Травою сонной дремлет до весны -
Не беспокоит собственное "я",
И вдаль плывут сиреневые сны...
На сердце лунным оттиском печать ,
И в этом тоже мудрость жизни есть :
Молчать , когда так хочется кричать...
И просто жить - не где-нибудь , а здесь.
Паденье порождает темный страх
И долгое проклятье пустоты ...
А Вечность скрыта на груди в крестах .
Любовь не сбросит камнем с высоты...
Душою сонной прорасти сквозь ночь ,
И все слова евангельских стихов ,
Пусть на земле я - Евы грешной дочь ,
Но ярок Свет , что выше облаков...
Дмитрий Певцов - Душа и ветер 04:42  

я соскучалась по регулярной йоге.

Давно не йожилась, вчера перед сном как давай в темноте растягиваться, изгибаться, так хорошо и легко было... мммм....., а потом помассажировала ладожки, подушочки пальцев, ступни ног и совсем улетела... Хочу в Прану дойти уже и все это дебильная лень, в будни -то врядли, там танцы и дикая усталость переть еще на Баррикадную, а вот в выходные надо заставить и вообще взять абонемент. хнык хнык, леньтяйка я, но устаю безбожно просто....
Да и денег лишних нет, чтобы и на танцы абонемент брать и на йогу... У милого клянчить не хочу.

Сколько времени человек может прожить без сна?

Что бывает после того, как глаза открываются? После того как глаза открываются, они обязательно закрываются. Сколько времени человек может прожить без сна? То самое время, которое он может провести с открытыми глазами. А после этого, сам глаза не закроет, закроют насильно, за него.
А в том случае, когда глаза, ну, совсем-совсем никак-никак не открываются, а, вроде как "надо", их обычно продирают. Интересно, только мне больно уже от одного этого слова?

Шитие мое

Когда портной по швам строфу отгладит
И слог придётся горлу как влитой,
Ты представляешь, как костюмчик сядет,
И запонками точку с запятой.
Дефис в петлицу будет очень к месту,
И в голове стучит: примерь, примерь!
Но ателье закрылось на сиесту,
И спящий Зингер подпирает дверь.
Веретено прокалывает палец,
Не отличить основы от утка,
И в обруче от сна ослабших пялец
Плывёт и запинается строка.
Высокий слог высокой моде снится,
Жуёт подол лунатик-оверлок,
И под комодом разметались спицы
И выкройки бумажное крыло.
Жан-Поль Готье, не доползя до койки,
Лёг на рулонах с дорогим сукном,
И ящичек с обмылками для кройки
Храпит во всё своё двойное дно.
Посапывают ножницы на полке
И сантиметр обвивает стул.
В подушечку вгрызаются иголки,
И мальчик с шилом в жопе прикорнул.
Закройщик дремлет, стоя над лекалом,
Над ниткой спит ленивая швея.
Булавки прячут заспанные жала
В дырявый нарукавник для шитья.
В обнимку дрыхнут младший подмастерье
И старый безголовый манекен,
И шляпник, подбиравший к шляпам перья,
С оранжевым пером в одной руке.
Ворчит в углу горбатый калорифер,
И тишина проглатывает дни,
И только холостой, непарной рифмы
Пустая шпулька по полу звенит.

вторник, 10 ноября 2009 г.

Лишние слезы(с) ***

***
Сжаться, воздуха лишаясь,
И запомнить наизусть:
- Уезжаю. - Уезжаешь.
Не вернешься. - Не вернусь.
Ты в словах не хочешь штампа
И штампованной судьбы.
Будут память жечь то рампа,
То дорожные столбы.
Будет утро, будет вечер,
Будет смятая кровать.
Будут руки класть на плечи,
Будут в губы целовать.
Что же ты, Карамболина,
Так безжизненно глядишь?
То березка, то рябина,
То Россия, то Париж.
***
А у тебя уже была невеста.
А у тебя уже была жена.
И не пустует в сердце свято место.
Я это очень понимать должна.
Зачем тебе такая же? А впрочем,
Ведь не во сне живём, а наяву -
И здесь бывает всякое. Короче,
Как будто первозданная, плыву
Ночной Москвой - сегодня родилась я,
Сегодня - первый выход, первый бал.
И Пушкин на меня глядит с участьем,
И даже шляпу почему-то снял.
И я дойду до площади Манежной -
И по дороге минет целый век.
Ты - самый умный, сильный, добрый, нежный.
Ты - самый страшный в мире человек.
***
Снежком обесцвечены
Проулки-морщины.
Смотрите - вот женщина
Идет от мужчины.
Такая красивая
И неповторимая,
Идет от любимого
Его нелюбимая.
Такая изящная -
Идет не сутулится,
Такая скользящая
Над утренней улицей,
Над утренним городом
Походкою вьюжною...
Такая свободная,
Такая ненужная.
***
"Я женюсь, - говорит, - я женюсь..."
"Ну и что? - говорю. - И женись..."
То ли бриз из окна, то ли блюз.
То ли голос срывается вниз.
Это мне ведь не в первый уж раз
Говорит он и... делает он.
То ли бриз из окна, то ли вальс
Выдается за медленный стон.
Ветер дует, колышет белье,
Корабли возвращаются в порт...
Ничего, переждем и ее,
А красивая все-таки, черт!.
***
Ты звонишь мне с Монмартра.
Для меня - всё равно что с Венеры.
Хотя слышно, как будто
На кухне соседской сидишь.
Дождь почти перестал.
Облетают московские скверы.
Я России не знаю,
А что говорить про Париж?..
Знаю только Москву.
В тёмно-красной потёртой ветровке
Исходила её, в бурых лужах печали топя.
Я любила тебя
На Арбате и на Маяковке.
И пока они есть,
Они помнят меня и тебя.
Я любила тебя
И на Чистых, и на Патриарших.
Слишком дорого это -
Молчать-то, с Монмартра звоня, -
Говори, не молчи.
Мне теперь уже больше не страшно,
Потому что в Москве
Уже некому бросить меня.
Елена Исаева

Лишь на мгновенья дарят сны.

Мы все однажды уезжаем
В свой путь, влекомые судьбой.
Но никогда не забываем,
Где родились и дом родной.
Да разве корни ты отрубишь?
Там всё росло, тебя любя.
И дом родной свой не забудешь,
Где начиналась жизнь твоя.
Мы все когда-то уезжаем
Из мест знакомых и родных.
Ну а в душе, переживаем,
Как будто предали мы их.
Но тянет часто нас обратно.
И очень рвёмся к встрече мы.
Всё, что теряем безвозвратно.
Лишь на мгновенья дарят сны.
Мы все куда-то уезжаем,
Найти пытаясь сход дорог.
И, лишь хлебнув всего, узнаем,
Как дорог нам родной порог.
А сколько всяких мест на свете,
Красот земных не перечесть.
Но не заменят дива эти,
Тех мест родных, что в сердце есть.
Мы все зачем-то уезжаем.
Но кто на это даст ответ?
О чем-то призрачном мечтаем
И счастье ищем много лет.
Свет счастья нам всегда маячит,
Ещё чуть-чуть, там, впереди...
И так, вновь в путь! А это значит-
Надейся, верь и жизнь люби